Пізнавайте світ разом з «Посткросингом»

Пізнавайте світ разом з «Посткросингом»

У строкатому світі новинок, ідей, креативу час від часу з’являється дуже багато цікавинок, що можуть об’єднувати людей незалежно від їхнього віку, статі, уподобань і навіть країн проживання. Таким «хобі без кордонів» можна назвати захоплення мільйонів людей у світі – поштовий обмін художніми картками «Посткросінг».

Головна мета авторів проекту полягає в тому, що будь-який мешканець планети завдяки Інтернету може обрати випадкового адресата й надіслати йому яскраву листівку традиційною «живою» поштою. Отримати маленький мистецький витвір та ще й з відбитком поштового штемпеля іншої країни – справжній подарунок для всіх поціновувачів художніх поштових карток і марок. Тим більше, що жоден відправник не залишиться без подібного подарунка у відповідь, адже система працює за принципом «Ви відправили – і Вам відправили».

postcrossing

Таким чином звичайне захоплення перетворюється на глобальну культурну місію – учасники поринають у світ мистецьких шедеврів, якими є художні поштові картки, і пізнають багато нового про різні країни, а ще й у такий спосіб збирають дуже цікаві колекції, які з часом стануть неабиякою філателістичною цінністю.
Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» підтримує ідею «Посткросінгу» й закликає всіх охочих долучатися до цієї програми. Стати відправником та водночас адресатом дуже просто –зареєструвавшись на сайті www.postcrossing.com і придбавши в поштових відділеннях листівки та марки, Ви зможете надсилати картки за різними адресами в будь-яку країну світу.
Тож у кожного, хто долучиться до цього пізнавального проекту, є можливість не лише отримувати оригінальні поштові відправлення з інших країн, а й доносити цікаву інформацію закордонним невідомим адресатам про Україну.

А так про рух postcrossing відгукуються його учасники.

Оксана

Кілька місяців, з минулої осені дружу з посткросингом)))) За цей час отримала 29 листівок, а надіслала 30. Пам’ятаю перші враження, коли прийшла перша листівка з Санкт-Петербурга. Стільки задоволення)))
Для мене посткросинг – це контакт з людьми у різних частинах нашої планети. Я дуже люблю подорожувати, але не завжди є така можливість. І якраз у посткросингу можна отримати купу цікавих вражень та емоційний заряд. Люди пишуть про себе, про свої захоплення чи мрії.
Завжди переглядаю профіль посткросера, щоб знайти відповідну листівку. Нещодавно переглядала свої листівки, і думаю, маю таку класну з літаком, але нема кому відправити. І тут приходить повідомлення від хлопця з Німеччини, що він хоче обмінятися листівками. У його профайлі зазначено, що він колекціонує листівки з літаками. Отак знайшовся новий власник листівки.
Є люди, які колекціонують марки і для них шукаю якісь цікавіші, а не стандартні.
Отримані листівки збираюся вкладати у альбом і зберігати. Їх так приємно переглядати.
Було кілька повідомлень, що люди відправили листівку, але до мене вона не потрапила… У будинку робили ремонт і всі поштові скриньки зняли і назад не поставили, тому краще абонентський скриньку відкрити.
До знайомств поки що не дійшло. Але думаю, що коли буде нагода і знайдеться хтось цікавий, то можна буде більше спілкуватися.
Чесно кажучи, спочатку думала, що це не для мене, але тепер знаю, що це круто, весело і дуже приємно.

Марта

Про посткросинг – то тяжко, бо останнім часом зовсім не маю на нього часу (вибачай за таке формулювання). Улюблені, звичайно є. Але то, скорше, більшість, які приїхали до мене – улюблені:). Знайомств не зав’язала ніяких, бо не мала такого наміру, хоч люди присилали мені якісь дивні бланки, на яких були адреси. Основна проблема – то загублені листівки і ті, які мусили б дійти, але люди не відвідують профілі вже давненько – тому не зареєстрували.

mylyst

Віра

Я не належу до фанатичних колекціонерів листівок, не збираю їх тематично. Якщо сказати образно, я колекціоную доброту і посмішки, бо саме їх дарує посткросинг.
За майже два роки я надіслала 280 і отримала 274 листівки взамін. Це великий здобуток, зітканий з людських емоцій, побажань і просто оповідей. А ще – це велика подорож світом, відкриття нових звичаїв, традицій. Найголовніше – це діалог! Навіть якщо не знаєш англійської, завжди знайдеться спосіб донести своє повідомлення. Так, наприклад, в мене є листівка від цілого класу початкової школи з Голландії – вони, окрім англійського тексту, для певності :), переклали його у перекладачі українською, роздрукували і наклеїли на листівку. Смішно вийшло, але дуже мило.
Отже, що порадувало: листівки в подяку на мою надіслану. Їх надсилати не обов’язково, і тому така подяка дуже тішить. Сама надсилаю такі, якщо листівка дуже сподобалася. Маю подячні листівки з Росії, Голландії, Литви, Тайваню, Гонг Конгу. Дівчинка з Гонг Конгу взагалі приємно здивувала – написала “привіт” і “дуже дякую” українською. Їй, певно, складно було з ієрогліфів на кирилицю перейти.
З кількома посткросерами з Білорусі досі переписуємося, подружилися в соціальній мережі. Так от дві білоруски збираються в гості до Львова, вслід за своїми листівками!
Тішить, коли до листівки люди докладають листи, де описують свій побут, тішить, коли гарно оформлюють листівку. Хоч за правила посткросингу треба надсилати одну листівку, деколи присилають дві, а то й три у конверті – це приємний бонус.
Маю листівки з 38 країн світу. Листівка з ПАР добиралася в Україну рівно півроку. З рідкісних країн – Вірменія, Індія, Бразилія, Нова Зеландія.

18-річна полька надіслала у конверті, крім листівки з прапорами України і Польщі, рецепт бабусиного супу і сережки власної роботи. Шкода, одну сережку я загубила в Парижі :(.
Дуже не подобається, що є люди, які ставляться до ПК виключно як до способу поповнити колекцію. Знаю, що є такі, які викидають або обмінюють листівки, що їм не сподобалися. Це для мене дикість – підписуєш листівку, думаючи про адресата, бажаєш радості і щастя, – а він обмінює цю листівку, а то й викидає. Так трапилося у мене з першою посткросеркою Бельгії. Я їй не вгодила. Ну що ж, мої отримані також не всі улюблені. Наприклад, з Австралії прийшов вирваний звідкись шматок паперу, схожий на передвиборчу агітку, без жодного слова на звороті, а моя адреса написана на стікері, а той стікер закріплений тільки з одного боку марками – цирк! :) Добре, що то був єдиний випадок.
А ще є безсовісні люди. Наприклад, іспанець – колекціонер спортивних листівок. Він добре відомий в українській посткросерській спільноті. Отримала якось від нього лист, просив надіслати йому приватно листівку зі львівським стадіоном, а взамін обіцяв прислати листівки з мадридським “Саньтяго Бернабеу”. Повірила… Добре, що надіслала тільки одну, не піддалася на його вмовляння надіслати 4 одинакові. У відповідь – ні слуху ні духу. Вже потім дізналася, що він – брехун, часто змінює акаунти і, звісно, жодної листівки взамін ще нікому не вислав.
Сумно, коли люди не дякують за листівку. Так, їх ніхто до цього не змушує, але прикро.
Добре, що у сучасному “електронному” світі ще є “паперовий” посткросинг – відчуття реального спілкування – безцінне.

Оля

Посткроссинг для мене – це місце спілкування з величезною кількістю цікавих людей :). Мій коханий теж зареєструвався і активно посткросить, і навіть більше за мене гуляє по сайтах з листівками. Улюблені листівочки є, це переважно японські з вишневим цвітом і листівочки із мого рідного міста. Познайомилася з однією американською професоркою-пенсіонеркою, яку дуже цікавлять наші традиції. Отак листуємося мейлом і листівочки час від часу шлемо одна одній. Найбільша проблема – пошта, зокрема російська.

Scroll To Top
http://srealt.comhttp://otellook.com