Заради кохання фотограф з Чернівців підкорив Ельбрус

Заради кохання фотограф з Чернівців підкорив Ельбрус

Заради кохання люди здавна йшли на подвиги. І якщо раніше це було справою честі, то сьогодні таких прикладів дедалі менше. Вже ніхто не завойовує країни, не бореться з драконом не пливе за сім морів. Тому коли хтось наважується на справжній вчинок це дивує і вражає. Аби ви пересвідчились що такі люди ще є, і більше того, живуть поряд пропонуємо вам розмову з фотографом з Чернівців Олегом Лукомським, який заради коханої дівчини підкорив Ельбрус.

Чому ти обрав саме Ельбрус. Що вплинуло на твій вибір?

Бажання здивувати, бажання зробити незабутній подарунок, неповторний, але в той же час особистий, який призначений одній людині – ось що підштовхнуло мене піднятися на Ельбрус. Я дав обіцянку, що не дивлячись на результат подій, не дивлячись на розвиток історії, я об’їду весь світ, якщо це буде необхідно. Піднімусь на найвищі вершини, занурюсь у водні простори. І скрізь де я побуваю, залишу маленьке послання.

Ельбрус став першою великою мандрівкою. І дав зрозуміти, на скільки я підготовлений до такої мандрівки.

Як добирався до місця призначення, чи були якісь моменти на які варто звертати увагу?

Збір групи відбувався в місті Кисловодськ (Російська Федерація). Клуб, який організовував підйом, дає коротку інформацію, як дістатися до місця зустрічі. Я добирався з Чернівців двома потягами (пересадка в Києві). В Кисловодську нас зустрів інструктор. А коли група була у повному складі, ми поклали усі речі в авто і поїхали до самої гори.

Як ставляться місцеві мешканці до приїжджих туристів?

Так як Ельбрус є туристичною зоною, то місцеві мешканці спокійно відносяться до приїжджих. До того ж у Кисловодську повно санаторіїв. Сувеніри, символіка, смачна випічка і дивні на смак мінеральні води.

Ти піднімався на Ельбрус з групою. Як ти їх знайшов. Це твої друзі. Чи зовсім незнайомі?

У моєму випадку група сформувалась з незнайомих один одному людей. І кожен з членів групи викликав у мене великий інтерес. Інструктора звати Володимир. Колишній військовий. Іноді нагадував буддійського монаха. Олексій – підприємець. Розповідав нам цікаві історії зі свого життя. Галина – вирішила відсвяткувати п’ятдесятиріччя на Ельбрусі.

Чи змінились ваші стосунки під час подорожі?

Так. Помінялись. В перший день нашої зустрічі Володимир зразу записав мене в лузери. І я його цілком розумію. Погано оснащений, приїхав у потертих джинсах і шкіряній куртці, худий і молодий. До того ж притяг з собою сумку з фотоапаратом і професійний штатив, вагою 3-4 кілограми. Будь-який інструктор, побачивши мене, також подумав би що я довго не протягну. Коли Володимир зважив мій штатив і сумку з фотоапаратом, сказав що або залишаємо в Кисловодську цей зайвий вантаж, або я сам щось кину на маршруті. Я лише відповів, що все розумію, але затримувати групу не буду. Через десять днів ми повернулись в Кисловодськ і я нагадав нашу першу зустріч Володимиру. Його думка помінялась.

Ти професійний альпініст?

Ні. Ельбрус – мій перший підйом.

Чи багато витратив грошей?. З позиції сьогоднішнього дня на чому можна зекономити?

Фінансово, я був сильно обмежений. Тому лише необхідне. Вартість туру, дорога, деякі речі для підйому і трохи на кишенькові витрати. Даремно гроші не витрачав.

Ти багато зробив фотографій та відео?. Чи важко знімати під час такої подорожі. Можливо потрібна якась спеціальна техніка?

Якби була можливість, я б зробив більше фото і відео. Але я був обмежений картками пам’яті і акумуляторами. Але все рівно фотографій і відео для себе зробив достатньо.

В такі походи потрібно запасатися акумуляторами і накопичувачами. Акумулятори необхідно увесь час носити з собою, тому що від холоду вони розряджаються. А на маршруті практично були відсутні джерела електроенергії.

Я люблю знімати. Для мене це було легко. Я бігав з фотоапаратом і штативом і знімав, знімав, знімав. Пам’ятаючи, що кожен кадр може стати останнім, так як в мене був лише один акумулятор. Але мені вистачило на все. Навіть для куполу Ельбрусу і Молочного шляху. Для спогадів достатньо маленького фотоапарата. Для Молочного шляху потрібна солідна фототехніка. А це вже зайве. Коли несеш рюкзак, повний їжі, речей і спорядження, зайві 5 – 7 кілограм фототехніки дадуть про себе знати.

Як харчувались, де жили, спали?

Харчувались крупами, консервами, сирами, цукерками, шоколадом і чаєм. Жили спочатку в наметах, потім в будиночках надзвичайників. Спали в спальних мішках.

Чи готувався ти фізично до цієї подорожі?

Так, без підготовки такі сходження не можливі. Навіть добре підготовлена фізично людина не завжди піднімається на купол. Я шість місяців готувався для того щоб піднятись на Ельбрус.

Що ти відчув коли піднявся на Ельбрус ?

Щастя. Я досягнув цілі і зміг залишити послання. Це було головне. Заради цього я і піднімався на купол.

Поради тим хто захоче піднятись на гору.

Головне мати ціль, чітку ціль. І здоров’я. Такі сходження потребують комплексної підготовки.

Чи були якісь небезпечні моменти? Чи можна було їх уникнути?

Каменепади, тріщини і лід. Тріщини успішно знаходили і обходили, каменепади уникали, і не падали на льоду.

Чи виникав страх? Як ти з ним боровся?

Страх був лише один – а що, якщо не вдасться піднятись. Причин маса. До прикладу погода. Коли купол в хмарах, то група відсиджується в таборі і чекає. Ми чекали до останнього. І навіть готові були спуститись в долину, але погода налагодилась.

Який висновок ти зробив після підйому на Ельбрус, це змінило в якийсь спосіб твоє подальше життя?

Ельбрус показав мені, наскільки я підготовлений до мандрівки за своєю мрією.

Scroll To Top
http://srealt.comhttp://otellook.com